Війна за молочні ріки

Минулого тижня Городищенський, Лисянський, Корсунський і Шполянський райони були вражені атракціоном небувалих щедрот, улаштованим заїжджими закупівельниками молока з Полтавщини. Зальотні хлопці з батьківщини конотопських відьом і галушок обіцяли по півтори гривні за кожен зданий літр молока, на відміну від 90 копійок, які селяни отримували досі...

Черкащина завдала “удар у відповідь” у Пирятинському районі – „вотчині” сирзаводу, який вирішив промишляти у нас. Коли „механізований корпус” із трьох городищенських і трьох канівських молоковозів перетнув кордон Полтавщини, з’ясувалася дивна річ: у себе вдома пирятинці платили селянам усього по 75-80 копійок...

Екіпажі молоковозів із Черкащини у селах під Пирятином зустрічали, як визволителів: без квітів, але з відрами, бідонами й банками молока в руках. Почувши, що „рідні” пирятинські заготівники на Черкащині роздають сирки задарма і платять удвічі більше, аніж удома, селяни бурчать на місцевих „монополістів”.

– Увесь вересень Пирятин скуповував у нас молоко всього по 65-70 копійок, – каже жителька села Прихідьки Наталія Калатіна.

– А в жовтні добавили „цілих” 5 копійок... – підтримує її старенька односельчанка Ганна Упир.

Голова ж Бубнівської сільської ради Олексій Лозовий узагалі демонструє список закупівельних цін на молоко, починаючи з січня 2006-го. Виходить, що з початку року до серпня вони тільки... зменшувалися. А зараз, порівняно з літом, коли вдосталь було харчів, ціни зросли лише на 10 копійок. Результат: поголів’я корів у Бубнах і Луговиках (другому селі сільради) зменшилося на 25-30 хвостів – селяни пустили скотину під ніж... Відчувши „бубновий інтерес” у цінах черкаських заготівельників, власники 190 корів із Бубнівської сільради зголосилися здавати молоко чужим, та щедрішим, а не своїм... І чорний хлопець Джиммі Няндзі (майже ніндзя) почав зливати до цистерн молоковозів із Черкащини біле молоко пирятинських корів. Джиммі став „родзинкою” серед заго-тівельників із Городища: рано-вранці у напівсутінках, коли молоковоз заїздить у село, його постать визначають хіба що за білосніжною посмішкою й таким же білосніжним фартухом „Щедрого вечора”. 34-річний Джиммі добре знає англійську, французьку, іспанську, російську, українську й екзотичні мови луганду та суахілі. А в селах Полтавщини уродженець Уганди звертається до селян чистою українською: „Добридень, дорогі земляки!” Селяни бачать, що не москаль, тож сприймають-таки за „дорогого земляка” – бо дорожчий той, хто не ображає, а не той, хто живе через тин, а сусідам кидає лише огризки...

– Ми плануємо встановити холодильні камери в селах на Полтавщині, – каже заступник гендиректора компанії „Агрополіс” Руслан Качанов. Нас не зупинить тиск з боку місцевої райадміністрації, ветслужби та міліції – „Агрополіс” завжди працює в цивілізованих рамках. Дивує інше: як контролюючі органи Черкащини допускають, щоб зібране пирятинцями молоко зливалося в молоковоз-дванадцятитонник, який „пришвартовують” у... силосній ямі села Петропавлівки. Про які санітарні умови може йтися? Радує одне: селяни Полтавщини вже зрозуміли, скільки вони недоотримували, і той, хто розпочав цю „війну”, второпає, що платити, як раніше, в себе вдома він уже не зможе... Ми раді, що допомогли пирятинським селянам, бо девіз нашої фірми незмінний: ”Добрим людям – на здоров’я!”